Традиційна логіка економіки в Україні десятиліттями виглядала просто: громада очікує інвестора, інвестор приходить — і “дає робочі місця”.
У 2025 році ця модель більше не працює.
Нові виклики — демографічні, енергетичні, логістичні — змусили громади перейти від ролі “отримувача допомоги” до активного учасника економічного процесу.
І саме цей зсув мислення створює основу для нової моделі партнерства — такої, де громада і бізнес стають рівноправними сторонами у створенні спільної цінності.
Від “зверху вниз” до “спільного управління”
Після 2022 року сотні українських компаній почали шукати безпечні регіони для релокації.
Перші місяці це виглядало як тимчасова евакуація: знайти будівлю, підключити світло, запустити виробництво.
Але вже за рік стало очевидно, що успішна релокація можлива лише там, де громада бере на себе частину відповідальності — спільно з бізнесом вирішує питання інфраструктури, комунікацій, енергозабезпечення, кадрів.
Така модель взаємодії перетворює громаду з адміністративного партнера на економічного.
Вона розуміє, що підприємство — це не просто платник податків, а локальний драйвер розвитку: нові робочі місця, професії, локальні ланцюги постачання.
Як це працює на практиці
Партнерство між бізнесом і громадою формується не через меморандуми, а через конкретні дії.
Коли місцева влада створює умови для діяльності підприємства — зменшує орендні ставки, допомагає з землею чи комунікаціями — вона не “віддає ресурси”, а інвестує у власну податкову базу.
Успішні приклади демонструють, що такі рішення повертаються швидше, ніж будь-які субвенції.
Один стабільно працюючий бізнес генерує для громади більше, ніж десяток грантів на короткотермінові ініціативи.
Для бізнесу вигода очевидна — зменшення операційних витрат і прогнозованість.
Для громади — довгостроковий потік доходів і збереження робочих місць на своїй території.
Community Wealth Building: коли зростання залишається в громаді
Модель CWB (Community Wealth Building), яку впроваджують у багатьох країнах Європи, базується на простому принципі:
економічна активність має збагачувати не лише власників бізнесу, а й середовище, у якому цей бізнес працює.
Це означає, що громада бере участь у створенні локальних ланцюгів постачання, підтримує місцевих виробників, співфінансує проєкти соціальної інфраструктури.
Гроші, які заробляє бізнес, залишаються в обороті громади — через оплату праці, закупівлі, послуги, локальні податки.
В українських реаліях це може виглядати просто:
- виробництво користується послугами місцевого перевізника,
- громада інвестує в навчання спеціалістів для цього бізнесу,
- підприємство бере участь у відновленні місцевого простору або культурного проєкту.
Так формується економічна екосистема, де прибуток не витікає, а створює ефект мультиплікатора всередині громади.
Роль програм релокації
Релокаційні ініціативи після 2022 року стали каталізатором цього підходу.
Спочатку вони були інструментом порятунку бізнесу, але зараз перетворюються на інструмент відновлення економіки регіонів.
Кожна успішна релокація — це приклад дієвого партнерства:
громада надає простір і умови, бізнес — створює додану вартість і робочі місця.
У багатьох випадках саме спільні дії стали основою для нових кластерів — деревообробних, агропереробних, логістичних.
Вигода для обох сторін
Для бізнесу:
- прогнозованість витрат і логістики;
- пільгові умови користування майном;
- доступ до локальної робочої сили і соціальної підтримки.
Для громади:
- стабільні податкові надходження;
- розвиток локальної економіки без зовнішніх дотацій;
- формування репутації відкритої для інвесторів території.
Такі партнерства вже не є винятком — вони стають новою нормою економічного розвитку.
“Приваблива громада” як практична модель
Ініціатива “Приваблива громада”, яку розвиває команда BIG.U, базується саме на цій філософії.
Її мета — допомогти громадам зрозуміти власний економічний потенціал, структурувати пропозиції для бізнесу та вибудувати системну співпрацю.
Ключова ідея проста:
громада перестає чекати інвестора і стає партнером, який пропонує конкретні умови, активи, локації та людський капітал.
Це перехід від “ми шукаємо фінансування” до “ми готові запропонувати модель розвитку”.
Економічне відновлення України починається не з центру, а з громад.
Саме там формується нова культура партнерства, де інвестиції — це не разовий акт, а спільний процес зростання.
Коли громада і бізнес працюють разом, кожна гривня, вкладена в регіон, перетворюється на робочі місця, нові послуги і сталі податки.
Це і є нова економіка України — побудована не на очікуванні допомоги, а на співдії.
